Ой,  ти  Березню  ясноокий,
Перший  просвітку  до  тепла,
Доки  снігом  местимеш,  доки,
Червонити  панянкам  щоки,
Кучугурити  край  села?

Чи  не  інше  твоє  завдання  -
Пробудити  усе  зі  сну?
Та  засіяти  в  серці  зрання
Першопроліскове  кохання,
Юноцвіту  п’янку  весну?

Чи  не  в  тому  твоя  задача  -
Зодягнути  у  світле  даль?
Ой,  щось  робиш  не  те,  юначе,
Видається,  у  неї,  наче,
На  плечі  сиворунна  шаль...

Може  досить  тобі  вже  того  -
Задувати  небесну  гладь?
Нумо  швидше  жени  з  дороги,
Сі  хурделиці  прудконогі,
Нумо  врешті  весну  стрічать!
(15.03.13)