Не  ве́рнуться,  не  ве́рнуть  журавлі,
Що  загубили  небо  перелітне...
Снує  світанок  роси  по  землі,
За  хвилю  -  паторо́ччя  непомітне.

Таке  життя,  і  янголи  такі,
І  радощі,  і  смути  неозорі...
Вгорі  розтануть  крилечка  легкі,
Зоставивши  сивіти  ясні  зорі.

Та  хай  за  обрій  доля  не  зове,
А  дні  у  вікна  –  зовсім  непримітні,
В  душі  усе  ж  лелеченько  живе  -
Отой,  що  мав  вернутися  у  квітні...
(1.12.12)