Name: Мені учора нічка ворожила...
Item: Мені учора нічка ворожила...
Author: tamara

Мені учора нічка ворожила...

На зорях полум'яно-золотих,

Тлумачила, гадала по світилах,

Змагала долю визріти у них.

І щось без перестанку шепотіла,

Допоки не вгавали цвіркуни...

А я стояла тиха і несміла

В обіймах неосяжної луни.

Вдивляючись у засвіти незримі,

Вигойдувала сонми сподівань

На те, що у небесній віще-скрині

Нема жалів, нема розчарувань.

І згірклого, сумного темнослів'я

Мольфарка-ніч не вирве із глибин

Бездоння таємничого сузір'я,

Де вічності незмежний часоплин...

Стояла і в далекі переливи

Вслухалася-чекала дивини,

Усе навкруг до сну горнуло крила

І тільки не вгавали цвіркуни...

(1.08.13)

1 tamara (07.08.2013 20:54)

Спам

Серпневим зойком зорі мерехтіли.
І падали, і падали з небес.
Думки летіли, як із лука стріли
І погляд вічності у них воскрес.

Я обнімаюсь з нічкою душею.
На лету зорям руку подаю.
І десь уже далеко над землею
Думками у небесному раю.

Мене сузір’я манить невідоме
І вічний простір часу із глибин.
З якого вже не хочеться додому,
У спокої гойдає тихоплин.

Лесюню, це мені в голову прийшло після прочитання твого чудового вірша на Клубі)))

Мені дуже сподобалось. Загадка ночі і долі...

6 Lesja (10.08.2013 08:53)

Спам