Мені б у дощ пірнути, як в дитинстві -
Босоніж-мокро і бігом-бігом,
Коромислом допоки не зависне
Веселка золотава над селом!
Мені б калюжами пробігтись хвацько,
Та так - до бризок вище голови,
Аж поки на небесно-синій таці
Не заяріють сонячні хліби!
Мені б у жмені - чисто-чистих крапель,
Аби напитись врешті досхочу
Того чуття, що вабило літати,
Немов добротного могоричу...
(17.03.13)
Я так люблю дощі! І Леся дала мені таку можливість - насолодитися цим явищем, подумки пробігтися разом з ЛГ, та так, щоб "бризки вище голови"!.. РАДІСТЬ - ось яке в мене почуття від прочитаного вірша!
Дякую, Ларисонько! Ото вже пісенька про усмішку, якою треба ділитися, а опісля того вона повернеться зі стократною силою - точно таки про Вас! Бо й моє серце звеселіло Вашою радістю!!!:))))
Чудовий імпульсивний і природній для дитячої психології вірш. Та й для поетеси теж, бо ми ж - як діти, любимо свободу і бризки вище голови! Браво, Лесю!)))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
