Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих... Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій? Як ні, то хоча би схожий, на нотку єдину схожий У цім повеснянім хорі, в гармидерній залі цій. Вдивляюся і очима, і серцем, і підсвідомим Невідано-закулісним роздражненим відчуттям. На тя́тиві сподівання стріла гостроноса втоми Навощує душу масно розпукою і виттям. Нема, не стрічаю, марні і погляди, і вдивляння У кожну найменшу рису байдужо-незнаних лиць. Не ти, не твоя статура, не кроки твої - й востаннє Втрачаю надію нині і падаю слабо ниць. До завтра, до просвітління молитви і тої віри, Що знову покличе бігти, шукати і... не знайти. Вдивляючись безустанно у марево сиво-сіре Напевно і певно знати, що марево це - не ти... (29.03.13)