Зима прощається і дмухає сердито студеним вітром, білим помелом розгойдуючи віхоли. Укрито усе снігами, ніби полотном сліпучо-білим. Сипле, сипле, сипле... Здається - краю білому нема. У душу туга тулиться налипло на кожен пагін раннього тепла, і гасить, і застуджує дрібноту, що тягнеться і пнеться до весни, намащуючи дьогтем спраглі соти медів і сонця... Душенько, засни - шепоче розум, корячись негоді. Але вона мугикає пісні, бо під снігами на самому споді, давно уже відкрилася весні.
У Києві все розтає, вже весною знову повіяло, а на Заході кучугури снігу ще й аварії. Дай Боже, щоб це було справді прощання - остаточне. Гарно, Аделе!)))
Гарно, Адель! І актуально, - вчора п"ять годин добирався додому після роботи (то 10 км по Львову). Ото попрощалася зима! ПС. А що про комунальників в маршрутці наслухався - на роман вистачило б...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
