Пів світу плаче, а пів світу скаче… Кожному доля власна, одначе - зирить на зорі хтось, гублячи втому, в блюдці калюжі, на стежці додому, інший, у небо піднявши зіниці, снить журавлем – не цінує синиці… Ходить по світу і щастя глядає – буде – не буде, а хто теє знає?..
Всім у дитинстві сонця десниця пестить-голубить усміхнені лиця. Всім усміхаються трави і роси, кличуть поніжити ніженьки босі. Кожному щедро і щиро по вінця сипле дитинство казкові гостинці. Де ж воно потім щезає і тане щастя безхмарне,солодке, рум’яне…
"Де ж воно потім щезає і тане щастя безхмарне, солодке, рум’яне…" - "Кожному доля власна, одначе "... Тема щастя, здається вчора, піднімалась на сторінках "Натхнення". Дійсно, у кожного щастя різне...Стає уже потім. А в цей світ приходим і йдемо з нього всі однаково.
Проглядаю свіже періодичне видання -газету " Україна Молода " і ось натрапляю на : " Шукаємо щастя по країнах,століттях , а воно скрізь і завжди з нами : як риба у воді , так і ми в ньому , і воно біля нас шукає нас самих ." Григорій Сковорода..................
Ох, не знаю.Ті мільйони, що поїхали у чужі краї, покинули родини тут його не побачили і щастя їх не знайшло.Ті що тут без роботи і перспектив також не назвеш щасливими, а може Сковорда у слово щастя вкладав якісь свої змісти?
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
