Роль зіграна твоя, змирись, пора вже на задвірки… Усе минається колись, і це - не перша гілка… Було дитинство, юність, мрій невидані сувої... Минулося… Лиш криє біль нещадно з головою… Наснився смерч. Дітей своїх до серденька тулила… На ранок зринуло – змирись, опертися не сила… Такий Закон, і не твоя на волю Божу влада. Лиш у смиренних молитвах тепер твоя розрада…
Смирення - велика сила. Не все в житті, як хочеться...І нічого не поробиш. Часто згадую чиїсь мудрі слова: "Господи, дай мені терпіння витримати те, що не можу змінити, сили - змінити, те, що можу і мудрості, щоб не переплутати першого з другим"
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
