Недобуло, недотягло, недо-
росло,
як щепа вкрадена й забута -
не мало моці,
заважали пута
врости зелом у грунт...
Як на гніздо
лелече
тріскою лягло поміж трісок,
заплетене поміж осотом,
затиснене,
замащене болотом
між інших, чуло -
пискав голосок лелеки молодого.
Пружив крила,
міцнів і дужчав -
вирій даленів...
Складав юнець у вічність дні до днів
благословенна вись його манила.
Сухе зело уже й перегнило.
Старе -
відщепини нові замінять,
і тільки зрідка
сколихнуться тіні,
того, що не почавшись відбуло...
Аделечко, такий глибокий зміст у Вашого твору, зодягнений у вишукану словсну форму. Асоціюється з амбіціями юних поколінь, американською мрією і суворими реаліями життя. Захотілося перечитувати його знову й знову... Спасибі Вам!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
