Пухкенькі щічки, кирпатенький ніс, щербата усмішка беззубого дитинства, а очі - море сміху, жменька сліз в обіймах трепетних святого материнства. Одна душа на двох, іще одна... Безсоння ніч, і скибочка хлібини, ще чаша радості не випита до дна і чаша смутку... димом невловимим випробувань над нею ореол завис незримо - шлях земний долати, поклавши жертву серця на престол любові жінки, що ім"я їй - Мати.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
