Молилася - та застив небо дим.
Зіп'ялася з колін і осміліла
пішла просити правди... Лютий грім
із того диму чорного ударив
і попелом задушливим повис,
і чорні круки, чорних душ примари
до крови спраглі кинулися вниз.
І шматували, хижо розпинали,
і лжу по світу ріками лили
на кривді паслись і було їм мало -
любов бо подолати не могли...
Вбивали... Не скорилась! Воскресіння
гряде святе опісля всіх тривог,
бо сходить сонце правди в Україні -
Любов непереможна. З нами Бог!
