Надзвичайно сильне філософське протиставлення (у стилістиці це скоріше - оксиморон) - "Правда - сущий гріх". Згадую Ф. Тютчева: "Мысль изреченная есть ложь". Наскільки співзвучний цей вислів з першими та останніми рядками Вашого вірша! Та й справді, істина - вище слів, бо вона живе в серці. Психологічну й філолософську поезію читаю з особливою увагою, бо у ній є промінчики мудрості, що освітлюють наш життєвий шлях. Спасибі Вам за це!
Якось так відчулося, пані Олю... Дякую за проникливе читання і щирий відгук. Приємно знати, що переживаннями своїх відчуттів можна поділитися з тими, хто вміє сприйняти. Дякую!
Та... якщо добре роздивитись, то цей зміст підпаде під багато життєвих ситуацій... Така вона неприваблива, правда. Немила і нікому не потрібна. Краще мовчати, або говорити те, що хочуть чути. Тоді - всі щасливі, всі сміються...
В мовчанні тихо я згораю… Не чують душу вітряки. Кругом суцільна хата скраю, Байдужі – гірше мертвяків.
Чудово - скромність, не байдужість, Активність – шлях, по ньому йти Мені й тобі, мій любий друже. Та чи захочеш цього ти?..
Аделечко, вибач за запізнілі коменти. Дуже болючу тему ти підняла. Хотіла попрацювати над нею теж, але, бачу, що все ніколи. Кидаю, що є. А колись пізніше допрацюю)
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
