Name: А він у Осінь закохався сонцелику...
Item: А він у Осінь закохався сонцелику...
Author: tamara

А він у Осінь закохався сонцелику,

у злото кіс її, туман сумних очей

у вдачу непросту, і трохи дику,

тендітний трем оголених плечей.

"Ти змерзла... дай зігрію ноги босі,

до серця пригорнись, ти геть тремтиш...”

"О, легіню, - сказала тихо Осінь, -

залиш мене - себе занапастиш...

Мене кохати, то кохати тугу,

то приректи себе на вічний сум -

сьогодні я така, а завтра — друга...

Розтану наче дим, як вітру шум.

Проллюсь дощем у почуття гарячі -

схолонеш ти, і серце розіб'єш...

Ти п'єш кохання, а воно незряче,

доп'єш до дна — отрути відіп'єш...

Бо зникну я, мов сонце поміж хмари,

як паморозь із трав у день ясний,

не я тобі, мій легіню, до пари,

забудь мене, журавоньку сумний.

Я змушена піти... тебе покину -

Срібноволоса дівчина-зима,

сестра моя, прийде мені на зміну...

Укриє кригою тебе вона..."

А він стояв, закоханий у осінь,

очима пив сумні її вуста,

бажав зігріти ніжки її босі...

"О, Осінь сонцелика, золота...”

1 tamara (07.11.2012 15:40)

Спам

Образно...

2 adelle (07.11.2012 15:41)

Спам

Згідно пори tongue

Цьом!

3 45tom (07.11.2012 19:38)

Спам

Читається легко і з насолодою!

4 adelle (07.11.2012 20:13)

Спам

Дякую, мені приємно!:)

5 oduvan4ik (08.11.2012 10:05)

Спам

Мене кохати, то кохати тугу,
то приректи себе на вічний сум -
сьогодні я така, а завтра — друга...
Розтану наче дим, як вітру шум...-така вона,осінь...