Жадібні ведмежата

(За однойменною казкою Віталії Савченко)

Автор

На лісовій галявині, подалі від села,

Сім’я ведмедів гамірних в хатиночці жила.

В родині – двоє братиків, ведмедиків малих.

Дідусь, матуся з таточком любили дуже їх.

Навчали їх ділитися, не жадібними буть...

Тих настанов дітиська не слухали, мабуть.

Щодня брати сварилися, терпіли стусани:

І спини, і потилиці, й носи товкли вони!

Ведмедик І 

Не ти знайшов ці ягоди!

Ведмедик ІІ

Я – перший, так і знай!

Ведмедик І

Який ти, брате, «лагідний» і «чемний», ай-я-яй!

Ведмедик ІІ

Побачив я їх здалеку!..

Ведмедик І

А я скоріш добіг!..

Автор

Дідусь угледів сварку ту, і вийшов на поріг.

Дідусь-Ведмідь

І хто тут репетує знов? Маленькі крутії!

Ведмедик ІІ

Малину першим я знайшов!..

Ведмедик І

Ні, ягоди мої!..

Дідусь-Ведмідь

Бешкетні онучаточка, ось помирю я вас:

Беріть-но по горняточку, і працювати час.

Сварилися даремно ви: малину віддасте

Старенькому Ведмедеві, бо дід я вам на те!

Автор

Ведмедики сполохані припали до кущів:

Ніхто з них слова впоперек сказати не посмів.

Дідусь-Ведмідь

До дідуся на бесіду увечері прийдіть!

Автор

Кивнули тут ведмедики, погодилися вмить...

Прийшли вони увечері, а в діда на столі –

І пироги напечені, і тістечка малі,

Пампушки і вареники, і печива гора!

Зраділи тут бешкетники, весела дітвора!

Ведмедик І

Дивись: горня з малиною! То дід її не з’їв?..

Ведмедик ІІ

Таке ти, брате, вигадав! Дід нам її лишив!

Ведмедик І

Які пістряві страви ці - мов пір’я какаду!

Дідуню, можна вранці, я ще до вас зайду?

Ми з братом на гостину ще ягід принесем...

Дідусь-Ведмідь

Чекатиму за тином...

Ведмежата (разом)

Вам дякуєм за все!

Автор

Тепер і грона, й китиці несуть до дідуся:

Навчилися ділитися!.. От  казочка й уся!

26.11.2013.