Жінка танцює – немов віддається, А віддається – неначе танцює!.. Доля, мов кицька, улесливо треться - Ще без образи і спогаду всує…
Шлях від порога — покірною свічкою: Лиш побажай – і розтанули відстані… Без заборон, забобонів і відчаю – Зріють стосунки, стриножені піснею.
Ген, десь попереду – зморщечки - промені: Крешуть, і крають,і нижуть на вістря… Біль ще не вибродив брагою споминів, Ще всі означення – безкомпромісні.
Власні й чужі «обіцянки-цяцянки» Ще не розпались на цур’я і друзки… Танцю безтямна наложниця-бранка Вірить в кохання, родину і друзів!
Дай, Боже, сили усе це не втратить, А зберегти і примножити з часом! …Жінка закохана поглядом вабить – Бавить дитя своє з іменем Щастя…
"Ще без образи і спогаду всує…Зріють стосунки, стриножені піснею. Власні й чужі «обіцянки-цяцянки» Ще не розпались на цур’я і друзки…"- як гарно ще і чисто... "...А зберегти і примножити з часом! "вдається не завжди... А в вірші відчувається все таємниче єство закоханих. Щастя всім закоханим! ...і не дуже закоханим)))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
