Посеред панічної напруги публіка стривожено чека… Раптом у дверях – високі груди, і хода – упевнена й легка. Хтось згадав приречено про “ кризу ”, хтось зітхнув, що зарплатні не жди… Плід же пишний взяв собі і визрів – що йому плітки про холоди, на тепло голодні батареї, що ребряться, мов охлялий кіт; про дешевий газ – як панацею, та про збанкрутілий цілий світ… Груди рвались світ цей обігріти - вродою ударить по зимі… В нас іще аґукатимуть діти, ми ще повеселимось самі! Бо коли такі є поруч вишні - хай їй грець, тій “ кризі ” - лиш кохай! Думаю, милується Всевишній: бачить, як заткнувся штучний “ рай ”. То Памела Андерсон торкнула пазухи принадний силікон, і пігулку подиву ковтнула: «Ви погляньте на ту жінку, он!.. Що то за коріння, що за гілля?!» Ах, Памело, “ еталон краси ”… Атомом обпльоване довкілля, не знайти в нас чистої роси, не ковтнуть нам справжнього озону, замість нього – харкотиння труб… Є радіаційна мертва зона, але й там – живі ялини й дуб. Коні здичавілі розплодились, Риби, птахи, квіти, бур’яни… Заздрити Памела притомилась: Справжні груди – нереальні сни!.. Заспіваймо ж величальну грудям, поглядом простелемось услід: годувальницею є, була і буде – винянькує жінка цілий світ!
Нехай кожен мужчина уявить груди своєї КОХАНОЇ жінки, вони - найкращі, навіть якщо "нє видающієся"! Дамо простір уяві кожного. А жінки - також, нехай кожна уявить себе на місці цієї "антикризової" красуні! Хоча, якщо чесно, маю конкретну особу, яка "сподвигла" мене на таке... Але - ну, як же сказати про це?! Не скажу! Бо де б вірш не читала - багато хто приймає з приємністю на свою адресу. То ж хай так і буде!
Софі, а що, правда, що я "Величальною" надихнула тебе на написання цього класнючого вірша? Це що, після прочитання "Величальної" на ПМ? Ух ти!.. А в коментарі до моєї "Діви", яка публікувалася в той же час, що і ця твоя поезія - Ярослав Петришин пожартував, що, якби ми з тобою ці два вірші об'єднали, то вийшла би... "повна пазуха прози"! А чому "прози", Софі?..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
