Ти у черзі стоїш, а наступна – вона: Тобі вкине листа до таємної скриньки… Жінка погляд просіє через сито вікна, І неспішно шепне: «Я з Попово-Балівки».
Упіймай на льоту перевернутий глек, З нього спогадів пил – на бруньковану гілку… Дуже близько на мапі: перейти лише степ, Не далекі світи – ця Попово-Балівка.
Ти ще там не була, та й навіщо тепер? Паралельні світи – паралельні довіку… Спомин чавить нещадно, немов БТР, А уява летить у Попово-Балівку.
…Не іскрило у хлопця кресало сире: Невзаємна любов, помилкова обранка. Між «взаємністю» й «щастям» - тут, зазвичай, тире. Найчистіша пора – та, що зветься «світанком»…
Від початку – не фарт: зацікавить не зміг, Аргументів на користь взаємин немає… У балівській родині – гідний подиву збіг: З твоїм іменем донька у них підростає…
Справді, дуже гарний вірш. І, взагалі, я із задоволенням читаю Ваші твори. Вони, гадаю, цікаві були б кожній жіночій душі. І чоловікам, до речі, теж не завадить знайомство з ними, такі ж бо проблеми подекуди порушено... :-)
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
