Сварка-варивода в’ється
клубком,
Хижо вливає багно у пастелі…
Віхоть дощу і відкрите вікно:
Краплям самотньо в холодній постелі…
Вечір терпляче лаштує мости,
Шлях навсібіч і вузеньку стежину…
Ними подружжя би мало нести
Доторки теплі у завтрашню днину.
Вийшло, за звичкою, все навпаки:
В ніч каменюкою кинуте слово,
В драній кишені – дрібні мідяки…
Постіль до ранку мовчатиме знову…
24.09.2012.
|