Дорогі Олексію, Тамаро, дякую Вам, вражена, збентежена, захоплена!.. "Хорея Козацька" - це так природно, так умісно - саме на тлі артефактів домашнього музею Андрія Тегерешвілі! Скільки чудових людей - прямо чи опосередковано - сприяли виходу цього відеовірша! Дяка моя хранителям домашніх музеїв, серед яких і хата-музей нашого друга. Дяка і хранителям державних музеїв, які теж працюють, вважай, на ентузіазмі, завдяки любові своїй до старовини... Щире спасибі моє - кременчуцькій журналістці Ларисі Білоус, яка допомогла, посприяла запису мого вірша на професійній апаратурі. Незабутні, непідробні, неперевершені інтонації - у виконанні Тамари Васильєвої!!! А особливо - дві останні строфи: і щирі "бабські" заздрощі ("до пари вона йому - вбога..."), і трепетна ніжність - в момент, коли "майнули двотіні на стелі"... Звичайно, хотілось би, щоб десь мелькнув, ніби випадково, і господар тих музейних розкошів, або щоб десь у кінці було посилання - звідки взяті музейні кадри... Ну, може, то воля самого господаря, не знаю. Та ще якби на відеороботах ставити рік випуску. Олексію, ти створив таке незабутнє дійство, яке зараз, як ніколи, актуальне - у світлі нинішніх політичних подій... Дякую, дякую, дякую - за "Хорею козщацьку"!!!!!!! Думаю і сподіваюся, що на тлі таких відеокадрів та мого вірша їм не соромно звучати! Хоч вони, музиканти "Хореї козацької", й не знають, що ми використали їхню мелодію, хай простять і знають - всі ми робимо ОДНУ справу...
Хазяїн дозволив показати світлини, але одна з умов, що його там не буде...Тому я і втулив себе, щоб показати, що раритети які там знаходяться не лежать мертвим вантажем, а люди дивляться і дивуються.
Нарешті і я в спокійній обстановці подивилась. Ларисочко, тільки що повернулась з студії радіо "Ера" (працюємо над новими програмами), переглянули кліп разом з Ларисою Білоус, вона теж вражена тим, що зробив Олексій. А за "Хорею козацьку" особлива дяка!!! Ларисо, спасибі тобі за такий потужний поштовх. Домашній музей - це справа всього життя Андрія Тегерешвілі і тільки його воля, що буде з експонатами завтра... Адже славне імя хранителя може розпорошитись, розчинитись десь в невідомості....А так хотілося б, щоб був послідовник цієї справи. Дай Боже Андрію здоров'я і МНОГАЯ ЛІТА!!! А ми будемо, ми повинні пропагувати нашу культуру, нести до людей рідне слово!
Чому ж я плачу? Чому мені боляче? Від чого? Чому мені страшно? Бо за вікном - вирують дикі пристрасті, бо вирушає, стартує нова нечесна виборча компанія, і нас усіх - НІХТО НЕ ПОЧУЄ!!! Хочу боротися, хочу перемогти!.. А сльози душать...
За три століття відібрали все...Мову, історію і душу.Є невеличкі острівці, де роблять спробу зберегти культуру і дух, але їх так мало.Збайдужіле населення візьме в черговий раз кіло гречки і проголосує за манкуртів, з надією на краще життя.Немає моральних авторитетів( або їх дуже мало), немає віри, церкви б'ються за приход і гроші, попи їздять на самих дорогих авто і носять найдорожчі годинники...А ми дружно, строєм ідемо до прірви.Може я і неправильно щось трактую, але це моє бачення ситуації. За останні 20 років зроблено все, щоб доказати, що проект "незалежна держава" немає права на життя.Згорають, як у багатті ілюзії і активно туди підливають масла українофоби. Складається враження, що їх дуже багато. у меншості залишаються ті хто дійсно цінує ці землі, незалежність, історію і мову.На жаль...
Таких людей багато в Україні. За покликом серця вони прагнуть зберегти згадки про славну минувщину нашого краю! Слава їм!! Передай, Олексію, мої вітання Андрію Тегерешвілі. Я гадую про свого батька - вчителя історії, який склав родовід жителів села, зібрав матеріали про свою малу батьківщину.Частина його надбань ввійшла до історичних довідок, які збирали науковці, приїжджаючи в село, частину матеріалів передано до районного краєзнавчого музею, а експозицію монет викрали з виставки. Але багато чого пропало , як тоді казали манкурти різних мастей, " за ненадобностью" . Трипільська культура давніша за піраміди. Ми тут жили ще до часів потопу…
Анатолію, цей яскравий приклад - з історичним і краєзнвчим надбанням Вашого тата - ще раз підтверджує, що державі довіряти не можна, бо воно все піде прахом...Краще б воно лишилося у вас - дітей краєзнавця, то й збереглося б краще.
Зараз все складається так, ніби історія ( БОГ) нам каже: вам занадто легко це дісталося - у 1991 році, за просто так, без бою, без боротьби (якщо не брати до уваги багаторічну працю дисидентів, яких теж була меншість). Ви не заслужили за ці 22 роки, щоб ТАК БУЛО Й НАДАЛІ - коли тобі це дають, а ти не бережеш... Отже, тепер буде те, що повинно було стати закономірністю... Але в нас немає лідера, і це погано. Це страшне!
Це не цінно, це безцінно. Людина що не тільки пам'ятає, але й береже пам'ять нашого народу, її культуру. Дяка і шана таким людям. Що ми без історії та роду, культури та мови... Усім хто прикладається до цього, низький уклін і велика дяка!
Друже, Олексію! Останнім часом ти полюбляєш ВСЮДИ бути, наче намагаєшся переконати нас чи скласти про себе таке враження, що всюди Тичко є... Все гарно, але сидів і дивився, чекаючи на те, коли нарешті появишся ТИ... Без образ, Олексію..
Чудова робота, актуальна завжди! Так уже траплялося у нашій історії, що завдяки ентузіазмові, розуму, розумінню і любові окремих "приватних" Постатей ми маємо сьогодні багато збережених скарбів нашої культури!!! Такими пошуковцями і зберігачами є й "Хорея козацька" на музику якої так природно покладено цей чудовий вірш! Дякую красно вам за це! На тлі болісного сьогодення цей маленький позитив, як відрада .
Вікторові Кучеруку: взагалі-то, хоч для годиться, ти б міг сказати щось (позитивне, звичайно, бо інакшої оцінки це не заслуговує) - про вірш, про виконання, про відеороботу, про органічну музику, про сподвижницький труд реального героя та його музей... А ти замість цього всього - кавалок бруду кинув - у людину, яка стільки безкорисливих справ робить, яка нас єднає, ех... Тичко "полюбляє бути всюди" - де буваєш і ти, до речі, і всі ми. В такому разі, для чого ж ти там скрізь буваєш?
"Людству здавна відома могутня сила слова. Ним можна зцілити, а можна завдати болю, набагато більшого, ніж фізичний… " - Лілія Ніколаєнко, "Обережніше зі словами!!!". От і відбулась яскрава демонстрація СИЛИ СЛОВА!
ВІДГУК З "ФЕЙСБУКУ": "Чудовий вірш! чудове виконання! Уклін п. Васильєвій передавай, така в неї зворушлива манера виконання... Ну і Хорея, звісно, дуже до речі... Отримала порцію задоволення, спасибі тобі! Ольга Хвостова, м. Кривий Ріг.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
