Правнук
«Супермаркетній сотні» - студентам,
які ведуть боротьбу з російськими
товарами під гаслом:
«Російське купив – кулю оплатив!»
Твій дід не відав, що таке «флеш-моб»:
Ніхто не вчив життєві ролі грати...
Пішов на фронт – нащадкам нести щоб
Кінець війни на кирзаку солдата.
...І бачить з неба: час такий прийшов,
Що рідне правнуча – комусь під ноги!
Переступає пара підошов,
Губу копилить продавчиня строга...
Старий з небес невтішно спогляда:
Онук... підлога... кажуть, супермаркет?..
І вийшла з берегів жалю вода:
Оце б добути нині автомата!
«Онук упав! Лежить моє дитя!..
Я, звісно, з ним і миті не знайомий,
Але ж він – мій! Нащадок, майбуття!..
Чому лежить?! Чи подолала втома?
Чи хто образив (Господи, прости!)?
Чи кулаком поцілив хто у груди?!
(Було б до віку хлопця дорости -
А так за нього завжди меншим буду)...
Юнак лежав, затиснувши пакет...
Десь рідним домом бавились лелеки...
Так діда – в сорок третім - кулемет
Уклав на землю в Латвії далекій...
А нині, у столітті вже новім,
Онук боровся з новим кулеметом:
«Я, діду, всім на світі розповім,
Я мовчки закричу на всю планету!
Заплющу очі... Раптом уявлю,
Як ти лежав – закляклий, занімілий...
Ти знай, дідусю: я тебе люблю!
Майбутнє роду прикриваю тілом!».
17.04.2014.
| 
