І Коли скресає крига чекання і біль так природно перетіка в категорію щастя і м’якшають скелі молочні мого материнства нарешті Коли пуповина любові єднає вона нерозривна і горе зі снами про нього то вже непотрібна плацента Усе це є просто пологи (не без філософського Інгредієнта)
ІІ
Останній ступінь відчаю самотньої жінки – народити дитину без чоловіка. «Правда про самотність» // Наталі. – 1998. - №3.
Як треба чисто йти – не збитися б з ноги. Такі незаймані, такі дівич-сніги… Іван Драч. «Дівич-сніги».
Відчаєм вагітні матері із синіми пролісками синіх прожилок на набухлих надією грудях ваших Із натягнутою тятивою не торканої коханням шкіри Із стегнами, татуйованими Драчівськими «дівич-снігами» розтяжок із очима-іконами, повними вічної віри… Щасливі і справжні жінки, ви життя даєте відчайдушно! І нехай вас шматують в цю мить малюки, нехай акушерки аж сплескують скрушно! Усе заживе, і розквітнуть квітки – не проліски вже, а молочні жоржини… І виростуть з хлопчиків добрі батьки – нехай вас надія на те не покине! 1996р.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
