На тротуарі, упОперек, мов немовля на дорослому ліжку, В шерсті торішній, що нині уже зажаркА, Боком вагітним лякає, й водночас – і тішить, Жулька-безхатько… ой, доля собача така…
В бубон святковий беззвучно малі вибивають, Ходором ходить квітнево-розніжений бік… Скоро – в життя їм, а, може… одразу й сконають В тьотімарусинім темнім оббитім відрі…
Жулька із сонечком дружно живуть у тандемі: Мружиться псина, бо промінь пружинить соски… Поруч плакат: люди кажуть – якесь у них «Євро…»? Вирушить Жулька у вічність… з дітьми… навпрошки…
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
