Ларисо, гарні думки тобі приходять у маршрутці...Але, є і погана новина, диск зіпсований, або не так записаний, хоча складається враження, що туди нічого взагалі не писали...На жаль!

То мені у маршрутці трапилася така колоритна пара: тільки ввійшли до салону (спека 40!), а він свою голову - геп на її "нєоб'ятную грудь", і - спатоньки! А я на них поглядаю, вона помітила: теж - зирк... А от і не знала та пишна молода жіночка, що зробилася на якусь мить натхненницею написання вірша. Разом зі своїм струнким чоловіком...
Щодо диску: чесно,записували, правда; ну, так вийшло. Там щось глюкнуло, у мене в компі цей файл ледь не щез.

Ларисо, а скільки тієї зими? Що, нам, жінкам, уже й рота не можна відкрити? :)

З точки зору чоловічої солідарності, хочеться сказати, що проблема не в тому, що вам не можна відкривати, а проблематично закривати, вам рота...не переслухаєш!

Льоша, то із дружиною краще по телефону! Що не так - поклав у карман і нехай собі говорить

то інколи буваємо ж і в одній квартирі, спілкуємося "вживу" і як тоді бути?

...Затикати рота поцілунком!

Оце рецепт!Класно!І як ти думаєш, допоможе?

... Буде, як у фільмі "Служебний роман": вона його спочатку відчайдушно гемселить кулачками... потім здається... а потім "самозабвєнно" цілується! Спробуй, їй сподобається!

Тамарочко, то ж не я говорю - то ж "герой"! А йому дозволено більше, ніж його автору...

А мені сподобалось:"Я – молот. Я – метелик. Я – амеба" і згадались слова пісні: " И есть на свете все-таки Бог, Бог - єто женщина, но не мужчина"

Дякую, Тамарочко! За підтримку і розуміння!

это

Точно, Ларисо, будеш мерзнути сама, - хіба такий шквал твоєї творчої енергії чоловік довго втримає?..))

... А я питаю свого чоловіка: "А тобі зі мною не скушно?" А він: "Ой, не скушно!..." О!