Давно це було...І уже ніби все знаємо про ту війну, але нові архівні дані не дають спокою усім небайдужим до нашої історії.Чому сумна статистика - один фашист, а шість наших?Чому Європа відмічає не перемогу у ці дні, а день жалоби? Хоча вони втратили на порядки менше своїх людей...Знову зберуть сивоволосих ветеранів, привітають, влада опустить сором'язливо очі і тикне якісь гроші...А 10 травня забуде про ветеранів.Війна продовжується допоки не буде похований останній солдат, нам ще довго воювати.Лариса, дякую за актуальний вірш!

Згодна з тобою, Олексію, на всі 100%. Все так і є. І тарабарщина в нас є, і день жалоби в цей день мусить бути... Але, мені здається, у світі подвиг нашого солдата - недооцінений, на жаль. І оті, що в світі відмічають тільки "у жалобі" - чи згадують вони наших солдатів - як визволителів від фашизму, чи тільки по своїх роблять свою жалобу?.. Якщо в нашій країні була ідеологія... "непідходяща", це ще не означає, що треба применшувати подвиг людей. Он,в Америці пишуть, які вони всі "молодці" - зі своїм "2-м фронтом"...

Багато відповідей не маємо на ще більше "Чому?" Щемить серце за тих людей, які полягли і тих, які сьогодні "сивоволосі", і не тільки за тих...Маємо пам"ятати і шануватине задля галочки і не тільки 9 травня...

Згадався випадок.Один дідусь,коли я його вітав з днем Перемоги,а він дійсно пройшов багато овіяних війною доріг, зробив припущення,сказав майже пошепки:"А може краще було б якби вони загарбали нас?Бач як вони живуть, побєждьонниє...А що я маю зараз?Ні чубу на голові ,ні грошей в кишенях.Хіба,що оцей горб. А скільки після війни і далі оці плечі винесли дурної роботи?Пройшло життя , що світлого згадаю?Одно тобі скажу точно -- і нажився і наробився,тільки от на білий світ не надивився..."Подякував,що годиться мій співбесідник за вітання,махнув рукою і пошкутильгав до двору.

Америка цінує і цінувала свого солдата, перед тим як щось зробити гарно думає про наслідки, щоб менше гробів везти океаном...А у нас мільйонами просто так у землю, а як свідчить історія в деяких випадках і не хоронили, по сьогоднішній день кістки лежать у лісах зверху.Тому я до помпезності 9 Травня ставлюся неоднозначно.Хоча солдат він і є солдат, дійсно герой і переможець, але якою ціною далася перемога?Може дійсно не називати це перемогою, а просто день жалоби.

Так давно написаний цей вірш. Але він актуальний і сьогодні. Бо саме сьогодні в Умані відбулось перепоховання воїнів-вязнів першого в Україні фашистського концтабору. Прізвища загиблих були засекречені до 2005 року.

Так, Наталю, я дивилась цей сюжет по ТБ. А у нас, у Дніпропетровську, теж сьогодні відбулось перепоховання жертв Холокосту. В 70-х роках побудували стадіон - прямо на костях... Тепер там буде не просто пам'ятний знак, як раніше, а поховальний меморіал.