Присвячується майстрові української вишивки Василю Канделі
Хроніка, хрещена хрестиком, вийшла з-під пальців дідових – Така ж правдива, як Нестора давнього письмена. Світ ще не видів такого, світ ще такого не відав: Гляньте, завмерла історія в позі моделі слухняної, Випнула стегна і перса на рушникові вона.
Дідів рушник – особливий, дідів рушник – незвичайний. Дід рахував терпеливо хрестики різних тонів… І з полотна зиркнув сивий чи молодий-кучерявий, Обрис Франка чи Шевченка... Дід вишивав, як умів.
Дітище дідових пучок має свої тулумбаси, Б’є в барабани уяви, хмелить – ну чисто первак… Голка в руках замість ручки; пісню підхоплює басом, Пише історію вправно майстер на тих рушниках.
Виставка – просто надворі, на мотузках для білизни! Вітер періщить прищепки, старанно рве полотно!.. Наче врожай у коморі, дід накопичив «за жизню» Скарб – і тендітний, і крепкий, наче дозріле вино.
Виставка ця – як весілля, майстер нагадує свата: Ловить хвостаті полотна, парує хрещатих півнів! Щемна Шевченкова хата, пуп’янки, китиці й грона - зблискують у заметілі вишИваних рушників...
Тема ця раз по раз зринає з-під українського пера... Скільки наших митців уже присвятили свої вірші рушникові, його значенню й смисловій наповненості і т.д. і т.п. А Ви, Ларисо, по-своєму, цікаво й живо написали. Мені дуже сподобалося. Це серйозна, сильна й глибока поезія.
Так, Олексій Тичко так зумів подати фотосвітлини, ніби він сам десь там збоку стояв... Класно! У цьому відеовірші використані роботи фотохудожника Олександра Білова, і я дуже йому вдячна за надані матеріали! Дякую всім!
Олексію, дякую за відеороботу, так гарно, а музика - ну, просто твій "фірменний" знак: умієш підбирати, тому що ти - поет, а в душі - ще й музикант! Така динаміка, такий рух в музиці!
А мені цей вірш, чомусь, асоціюється з нашою Буковиною. У нас у кожного повинна бути вишиванка, а в багатьох родинах є наші, буковинські вишиванки вишиті бісером. Ото краса!!! А Лариса так цікаво читає цього вірша!... Давно не чула такого запалу!.. Музика, я так розумію, підібрана під читання автора... Клас! Відео також!
О, це ж те, про що хотіла тобі сказати по телефону - і забула!.. Софійка озвучила мої думки: Льоша, у кліпі немає (на початку )назви вірша, і не зазначено, що вірш читає автор. І що презентація книги О.Тичка"Міжсезоння" була у серпні 2011 року. Чи в кінці це є?.. Я думаю, що не всі глядачі можуть дотумкати, що та, хто читає вірш - не декламатор, а сама - автор.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
