Майнула у мандри З одним із чергових коханців – Туди, де лелеки Здивовано зирять услід: Вони розуміють – Ці двоє прокинуться вранці І скажуть стосункам Прощально-самотнє «привіт»…
Лелеки відчули: цим двом Їхніх послуг не треба, Бо їм ще зарано, й чи прийде Такий до них час взагалі?.. Лелеки злетіли з гнізда У веселкове небо! І раптом… вернулись – Неспішно пройтись по ріллі.
Ті двоє не спали: Палатка ще дихала шалом!.. Їм добре удвох, І не скоро відпустці кінець… Лелеки порадились тихо, і радо до них завітали: Дзьобами постукали До незалежних сердець.
Лелек було двоє – Подружня сформована пара. Людей було двоє – Й помножилось раптом на два… Невдовзі весілля Коханці таки відгуляли, Близнят народили… Такі от бувають дива!
Льоша, як я тобі вдячна, скільки ти добра для друзів робиш! Спасибі, аж самій цікаво поглянути збоку: як я читаю?.. Спочатку збилася, а ще можна було додати власному виконанню більше усмішки...Ну, нічого, це ж було не художнє кіно, там, на фестивалі,повторних дублів не було. Музику, Олексію,ти,як завжди, підібрав вдало, просто неперевершено!
Я вірш прочитав І комент хотів написати, Та чомусь не зміг підібрати потрібні для нього слова... Отож залишається просто і прямо сказати - Ви - диво, Лариса, Такі от бувають дива...
Ось, я заглянула "сама до себе в гості": вкотре скажу про роботу Олексія - як вдало підібрана музика, у мене мурашки від цієї мелодії... Тонко відчуваєш, Олексію, музично! У такому маленькому відрізку часу ти дав реалістичне уявлення про чудовий криворізький фестиваль "Руді тексти", передав його дух! Дякую ще раз.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
