Анестезіологу-реаніматологу і кобзареві Костю Черемському з Харкова присвячую
Він чаклуватиме уміло, Старанно зробить все, як треба. Затисне нитку існування І нею вишиє життя… Сини і дочки, їх весілля – Панно від ліжка аж до неба!.. Журба, і радість, і кохання, І вчасне щире каяття…
Коли ж отам, де тонко - рветься, Коли всі прилади – безсилі, То візьме реаніматолог У поміч кобзу – як набат!.. Й ослаблене озветься серце, Й зернини, вистраждано-стиглі, З очей покотяться - до слова: Все зрозуміло й без присвят…
Кобзар - у білому халаті, І лікар - в білій вишиванці: Два серця у одній людині, Любові дві, і два крила. Дві грубки у промерзлій хаті, Де ниці втримуються бранці: Байдужість, чванство і безсилля… Від злого кобза вберегла!
Ларисо, ти спостережлива...Бачиш те, що іншим не дано.В підтвердження своїх слів завтра поставлю відео про майстра вишивки, твого земляка.Я думаю всім сподобається і головний герой, і героїня.
Оце тільки-но сьогоді сюди заглянула. Я в захваті від твоєї відеороботи, ти знаєш. Передивляюся ще раз - враження від 3-хвилинного фільму про майстра вишивки - незмінне, якщо не сильніше... Дякую!!!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
