Казка про Солом’яного Бичка
Дійові особи:
Автор
Дід
Баба
Бичок
Ведмідь
Лисиця
Вовк
Заєць
Зліва – тин, хата з маленькими віконцями. Справа – озерце, лужок.
Автор У малій старенькій хаті
Жили люди небагаті.
Як зароблять де копійку –
Вистача на хліб, і тільки.
Баба Я не хочу жити вбого!
Автор Мовить Баба до Старого.
Баба Хочу мати я Бичка.
Дід Ви погляньте, ач яка!
Хоч тікай мені із дому…
Баба Хочу я Бичка з соломи!
Дід У дитинство Баба впала:
В ляльки гратись забажала!
Баба Ти мене не критикуй,
А Бичка мені змайструй!
Автор Бабу Дід кохав без тями, –
То й зробив Бичка з рогами.
Дід Нехай бавиться Стара!
Хіба жаль того добра?
Витратив я жмут соломи –
Й маємо Бичка удома.
Автор Баба пасти повела
На лужок біля села.
Баба Хай балакає, що хоче…
Докір стерплю я охоче!
Дід зробив, як я й просила:
Засмолив боки щосили,
І тепер моя тварина
Ще спритніша за людину,
Що з рушницею полює…
Дід не бачить? То посплю я…
Автор Цілий день Бичок пасеться
За селом біля озерця.
Хитра Баба й досі спить…
Тут Бичка уздрів Ведмідь.
Ведмідь Гей, мале, ти… що таке?!
Щось несправжнє і легке!
Навіть ріжки – іграшкові…
А… не родич ти Корові?
Бичок Твоя правда, я ж – Бичок!
Маю смолений бочок.
Ведмідь Ой, смоли дістати хочу…
Я подертий ще із ночі:
У найближчому селі
Гризли пси мене малі!
Я один, а їх – багато…
Треба рани залатати!
Бичок (співчутливо)
Коли хочеш ти смоли –
Ось, Ведмедику, бери…
Автор Як загрузнув у смолі –
То забув про пси малі!..
Баба (прокидається)
Чи це правда, чи це сниться?
Треба краще придивиться…
Діду, нам допоможи!
Льох відкрий, сюди біжи!
Автор Дід прибіг, і Баба з ним,
І Бичок з Ведмедем злим –
Всі добралися до двору,
Та Ведмедя – у комору!
Там у льох його пустили,
Та й на засов зачинили…
І на другий день стара
На пастівничок пішла.
Тільки вивела Бичка –
Дала знову хропака!
Ось мете хвостом Лисиця –
В спеку щоб води напиться.
Лисиця Бачу: дивне щось стоїть…
Аж перехотілось пить!
Чи то іграшка, чи звір?..
Ну, Лисичко, перевір!
Гей, мале, ти… що таке?
Щось несправжнє і легке!
Якісь ріжки іграшкові
Он, видніються в соломі…
Бичок Я – Солом’яний Бичок!
Маю смолений бочок.
Лисиця Ой, смоли я потребую!
Може, ранку залікую?..
Курей крала в курнику:
Бачиш, кров он, на боку?
Через тин коли тікала, –
Бік цвяхами обідрала.
Бичок Як бажаєш ти смоли –
То, Лисиченько, бери!
Автор У смолі загрузла Лиска:
Закрутилась, як артистка!
Наче дзиґа, завертілась:
Від Бичка втекти хотілось!
Баба (прокидається)
Чи це правда, чи це сниться?..
Упіймав Бичок Лисицю!
Діду, нам допоможи!
Ой, мерщій сюди біжи!..
Автор Баба, Дід, Бичок – утрьох
Вкинули Лисицю в льох.
…І на третій день Стара
На лужок пасти пішла.
Баба вже взяла за звичку
М’яти затишну травичку…
А тим часом до Бичка
З лісу принесло Вовка.
Вискочив з кущів зненацька…
Вовк Чи ти звір, чи, може… цяцька?!
Бичок Я – Солом’яний Бичок!
Маю смолений бочок.
Вовк В мене он, стегно болить,
Треба ранку засмолить.
Бичок Як бажаєш ти смоли –
То, будь ласка, всю бери!
Автор Вовк загруз, мов у болоті,
І смола – у носі й роті!
Полонив його Бичок,
Та й потяг через струмок…
Баба (спросоння)
Де Бичок мій?.. Не збагну!
Загубила! Ну і ну!..
Біжить, стурбована, додому.
Автор На четвертий день Зайчисько
До Бичка підскочив близько.
Лапками його торкав,
Й до смоли таки пристав…
Заєць Чорне тісто на боках
У лялькового Бичка!..
Відпусти мене, Соломо!
Бичок Потягну тебе додому!
Потяг Зайця через лужок.
Автор …У льоху сидять звірята.
Дід, щоб довго не чекати,
Тут же сів гострити ніж…
Звірята Ой, не ріж, не ріж, не ріж!
Лисичка Приженем тобі курей…
Вовк Баранів, овець, гусей!
Ведмідь Та ще й меду поїси…
Заєць Ой, Дідусю, відпусти!
Дід співчутливо дивиться на звірят.
Автор Відпустив звірят Дідусь…
Дід Мабуть, я їх не діждусь…
Звірята розбігаються хто куди.
Автор А на ранок… шум і гам!
Баба Треба вийти з хати нам!
Діду, хтось до нас іде…
Дід Та то ж Вовк овець веде!
І Лисичка із курми!..
Баба Це ж тепер багаті ми!
Дід Ще й несе Ведмедик мед…
Баба Заєць вибіг наперед!
Це ж намиста повний кошик
Він приніс мені, хороший!
Звірята обступають Бабу й Діда, радісно галасують, віддають свої подарунки.
Вовк Я овечок вам пригнав…
Ведмідь А я меду обіцяв…
Лисиця Кури будуть у дворі…
Автор Пораділи тут старі!
Дід почухався за вухом:
Дід Вчасно Бабу я послухав!
Завдяки її затії
Маємо дарунки ції.
Завіса
| 
