Анатолію, Ви вгадали: не кохала, терпіла тільки його листи з армії... А загалом не люблю демагогію, коли людина знає, що від неї нічого не залежить, бо можна "дарувати" зірку, знаючи, що за нею не треба високо лізти - просто ляпнути язиком, і все...
Та все правильно, духовні цінності, звичайно, перш за все, ми так виховані, і так і має бути. Але, але... Знаю одну пару: він їй подарував на день народження букет троянд (на 45 років) за... 900 грн. (!), а вона в цей час витратила трохи більші гроші - на своє лікування, і він про це знав. Для мене це - не романтика, а дурна тратня грошей. Але то так - для мене, а вона ж - була справді щаслива! Я бачила. А ще знаю таких, які кажуть: "кращий подаруночок - то я сам!"...
Мабуть вірш викликав згадки про відношення до якихось конкретних людей, скоріше всього до тих чоловіків, що люблять "чіпляти лапшу" на вуха жінкам і є "халявщиками". В ЛЮБОВІ немає вимог (маю на увазі обоюдній), там є розуміння, навіть уявні зорі можуть бути найдорожчим подарунком (може хтось з цього і засміється), або для дорогої людини можна витратити й останні копійки, яких буде зовсім не шкода. Є над чим подумати і задуматись
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
