Нещодавно у приміщенні Дніпропетровської міської ради відбувся вечір пам’яті відомої дніпропетровської письменниці Олександри Кравченко. Наша талановита землячка померла 23 листопада 2012 року, на 61-му році життя, у розквіті творчих сил. Член Спілки письменників України, авторка понад двадцяти книг, виданих загальним накладом понад 400 тис. екземплярів, вона мала багато творчих задумів. Письменниця працювала в жанрі історико-пригодницького і соціально-психологічного роману на сучасну тематику, а також авторських новел-легенд для дітей та юнацтва. 2006 року «Сільські новини» опублікували мою статтю «Казкова фея», в якій ішлося про відвідини Олександрою Петрівною нашої районної дитячої бібліотеки (м. Підгородне). Тоді письменниця, ніби справжня казкова фея, надарувала нам своїх книг! Вони і зараз є, вже добряче зачитані, обтріпані, але й донині романи Олександри Кравченко (творчий псевдонім Девіль) - улюбленці читачів…

А потім був травень 2009 року, коли письменниця знову побувала в гостях у підгороднянських школярів. Десятикласники разом зі мною вивчили і показали міні-виставу: уривок з книги легенд Олександри Кравченко "Амазонки Дніпра". Вдячна авторка запросила нас потім на "гастролі" - до Дніпропетровська, в жіночий клуб "Надія"...

Давно відомі мудрі вислови (авторство яких мені, на жаль, не відоме) – про те, що письменник не той, хто пише, а той, кого читають. І ще одне: людина жива, допоки її пам’ятають… Ці істини звучали на вечорі пам’яті, який організувала родина письменниці разом з жіночим клубом «Надія». Цей клуб має двадцятирічну біографію, працює при спілці жінок м. Дніпропетровська і Дніпропетровської області (голова спілки – Валентина Тальян). А клубом керує Лариса Полеонок, яка цього вечора була ведучою. Вона представила гостям чоловіка Олександри Кравченко Володимира, сина Сергія , невістку з онуком. В залі були присутні колеги письменниці по перу – літератори, члени Дніпропетровського відділення Спілки письменників України, які прийшли разом з керівником Михайлом Кудрявцевим. Були запрошені бібліотекарі (в тому числі і я), видавці, друзі родини Кравченків, сусіди по дачі…У всіх знайшлися добрі слова, кожен мав свої, особливі, оригінальні спогади про Олександру Петрівну. Від акомпанемент живої скрипки звучали її улюблені мелодії, а композитор Олена Швець-Васіна виконала свою запальну, темпераментну пісню - на слова Олександри Кравченко. Для мене, як для шанувальниці прози Олександри Кравченко, стало одкровенням те, що вона писала й вірші. Дуже б хотілося побачити і прочитати збірочку її поезій. Такої ще немає в природі, але я маю надію на те, що це побажання почують видавці, які були присутні на вечорі. Тим, кому дорога творчість улюбленої письменниці, хорошої, «людяної людини» (вибачте за тавтологію), дуже цікава й цінна і поетична її спадщина.

Під час вечора Володимир Кравченко в пам’ять про дружину зробив бібліотекам розкішні подарунки – її романи, які вийшли нещодавно. Я теж привезла до районної дитячої бібліотеки такий подарунок. Тепер наш фонд поповнився аж п’ятьма найменуваннями романів Олександри Кравченко! А ще Володимир Іванович повідомив про те, що їхня родина прийняла рішення про створення іменної літературної премії Олександри Кравченко, якою будуть нагороджуватися достойні прозаїки. Фінансуватиметься премія за рахунок гонорарів від випусків книг письменниці. Місцеве відділення Спілки письменників пообіцяло посприяти в офіційному оформленні цієї премії.

…23 листопада її не стало, а наступного дня, в Києві, відзначали лауреатів премії «Золотий письменник». Цю премію започаткувало подружжя талановитих меценатів, небайдужих до української літератури людей – Тетяни та Юрія Логушів. Це вони чотирнадцять років тому започаткували, укріпили, розширили і зберегли конкурс «Коронація слова». Тепер же нова, утворена ними премія, віншує тих письменників, чиї наклади книжок сягають за сто тисяч примірників. Того листопадового дня  вітали дванадцятьох письменників з усієї України. Пан Юрій Логуш пообіцяв зробити премію щорічною, і нинішнього, 2013 року, лауреатами стануть вже інші дванадцять популярних письменників. Я не знаю, чи висуваються кандидати на цю премію посмертно, але Олександра Кравченко (Девіль) виховала свою небайдужу публіку і завоювала книжковий ринок кількістю проданих примірників, що вчетверо перевищує конкурсний «ліміт». То ж вважаю, що вона має повне право на звання «Золотий письменник».

                                            Лариса Омельченко, м.Підгородне, Дніпропетровська область.