Поети мовчать, наче риби – Отам, де вони «на роботі», Отам, де у сейфі байдужім Книжчина лежить трудова. Щоденна буденності диба, Від спеки аж солоно в роті, А руки – упевнені й дужі, А очі – немов у волхва…
Дає результат птахоферма – Бухгалтер невтомно рахує; Отримають люди невдовзі Очікувану зарплатню… А навколо цифр… ефемерні Метафори буйно квітують! Обов’язок став на порозі – Натхнення тепер на кону…
Метро переповнена паща… Вокзал, мов прикута собака… І ринок безтямно гелгоче, Неначе пістрявий індик… Поет, як останнє ледащо, Іде відсторонено парком: Він – вічний закоханий хлопчик, Бухгалтер-дефіс-чарівник…
Ого!Класно, тут про нас усіх. Ми ніби недавно про це розмовляли з тобою по тлф. і ось результат.А головне, що ти на всі 100% правильно і правдиво написала!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
