Ярмаркує книжкова ятка, Ятрить душу уживаним крамом: У ярмо інтересів чиїхось Хочуть вкластись безхатьки-книжки, Бо господарі винесли з хати, Бо їх, може, і не прочитали, А невтомний господарський віхоть Стер пилюку з полиць залюбки…
Ярмаркує приваблива пані, Виторговує гріш за автограф – Бо з автографом буде дорожче (Ви не знали? – цей автор в ціні!). Ціла купа таких екземплярів, Ніби чийсь стовідсотковий програш… «Та підходьте! Чи знайдеться хто ще?» - Може, куплять, а, може, і ні…
…Сиротіє надвечір автограф – Не потрібний сьогодні нікому, Так довірливо всівся в куточок, Всю сторінку щоб не забруднить… Вже запалені місяця дрова… Повернулася пані додому. Дарчий напис – з провиною хлопчик – З непотрібної книжки… мовчить.
Мене кольнуло... А книжки... Може їх купують ,з афтографом, також, люди, які дуже цінують того автора, - бачуть, що продають, значить цей автор вже "нецікавий" продавцеві. Хоча, чесно, я книжки з автографами бережу, як зеницю ока.
Та воно, може, й справді, краще вже передати по колу - комусь, хто потребує більше,ніж ти. Ну, якось неприємно мене вразило - коли на сторінці виведений автограф, а в ньому - прізвище відомого поета, якому подарована книга, а він її - на ярмарок! У бібліотеку подарував би, чи що...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
