«Нерозгадані сни» Олексій Тичко Кременчук – 2013 І подумалось мені, що право на фантазію, і, навіть, на ілюзію – фундаментальне суто людське право. Добре, що книжку зараз може видати навіть не член Союза письменників. В сучасному порядку речей, коли автор змушений публікувати свої твори власним коштом, є й позитивний момент. Автора видно всього, як на долоні. Тут вже не киватимеш на цензуру, мовляв, вихолостили, вирізали все краще, сміливе й гостре. В радянську епоху цензор вилучав не лише відверту «антирадянщину» – така література зразу передавалась до «компетентних органів». Пильні цензори – справжні бійці ідеологічного фронту – слідкували за тим, щоб ні автор, ні його літературні герої не були задумливими, журливими, не роздумували над «вічними питаннями», не переживали відчаю, кохання в немолодому віці і багато чого іншого, що розцінювалось, як занепадницьке, хитке (тобто капіталістичне) – чуже будівнику комунізму. Світ фантазій, снів (як розгаданих, так, тим паче, і не розгаданих) був під забороною. Мріяти і філософствувати можна було лише про «світле майбутнє». Думок і почуттів потрібно було позбуватись методом поступового їх атрофування. І така книжка, як «Нерозгадані сни» Олексія Тичка в ті роки цензуру не пройшла б. Книжка містить в собі близько сотні віршів різних за тематикою. Та все ж вони формують два основних тематичних розділи, кожному з яких передує рецензія товаришів по перу, поетів Аделі Станіславської та Лариси Омельченко. І дійсно, в першому розділі поетична хвиля таланту Олексія Тичка розколихує від задумливої зажури («Невиправні»(14)) до бунту особистості («Невільник обставин»(30)), від спокійних пейзажів («Задощило»(26)) до громадянської лірики («Пихата столиця» (12), «Генетичний страх»(42)). І, звичайно, сни – про отчий дім («Нічна ностальгія»(31)), про Париж («Дежавю»(52)), про ніч з чорнявкою («Сон наяву»(77)). Є вірші і зі згадуванням схожих станів – про напівсни, видіння, марення, міражі, ілюзії, фантазії, мрії, безумства. Є вірш про безсоння, яке переживається дуже болісно («Безсоння»(59)). Другий розділ занурює в емоційний світ почуттів вже зрілого чоловіка, з його ще досить юною закоханістю в світ і жінку. Заворожує романтична аура еротичних переживань у віршах «Ранкова кава»(66), «Броньовані двері»(86), «Уже не юність»(94). Хіба після таких палких рядків не захочеться самому прочитати, що ж було далі: «Не скоро прийдемо з тобою до тями – Лічили цілунки і збились на «сто»….» «Зимове кохання»(69), «Поскидали плащі на стіл, Заважає білизна в ліжку. Буде шал, буде танець тіл…» «Недопите глясе»(70). Книжечку доповнює чудова романтична графіка, наче «малюнки на асфальті», Володимира Шорохова. Тож не спати, всім читати збірку віршів «Нерозгадані сни»! =========================== *– в дужках номер сторінки в збірці «Нерозгадані сни» Євмен Бардаков 20.07.13

Не спати!