Олег Чорногуз

«Дорога до України»

Харків – 2014

Видавництво «Майдан»

Молодому Поету

В 80-ті наша невеличка і тепла студентська гопкомпанія (як і зрештою вся Україна) захопилася веселими і дотепними сатиричними романами Олега Чорногуза «Аристократ» із Вапнярки» і « Претенденти на папаху». Це були перші в історії літератури українські сатиричні романи. Тоді вони стали справжніми бестселерами. Читачі розбирали їх на крилаті фрази. А ми, студенти-медики, «по приколу» називали один одного іменами героїв цих романів – Євграф («граф») Сідалковський, Стратон Стратонович, Михайло Танасович Ховрашкевич, Даромир Чигиренко-Рєпнінський, Клавдій Миколайович Хлівнюк і т.п. В цих гостро-соціальних сатиричних творах Олег Чорногуз змалював (не згірше Гоголя в «Мертвих душах») різноманітних мерзотників, колоритних негідників і інших яскравих пародійних персонажей.

(Я неодноразово задавався питанням – чому не екранізовують ці іскрометні, стильні з виразно українським національним обличчям романи? Чому взагалі не роблять жанрового кіна на національному матеріалі, навіть зараз в роки Незалежності? Та це тема для окремої розмови.)

В доробку Олега Федоровича понад 30 книжок, із них 15 романів. Є сатирично гострі для антиукраїнських сил памфлети, есеї, фейлетони, новели, публіцистичні статті, кіноповісті, п’єси. Твори його перекладено 20 мовами світу, зокрема есперанто. Книжки виходили стотисячними накладами — чи багато хто із сучасних українських письменників міг (і може) таким похвалитися!

І лише в 2014 році в 78 років Олег Чорногуз видав першу книгу поезій «Дорога до України» і з самоіронією назвав себе "молодим поетом". І от я тримаю цю книжку в руках з дарчим написом автора – живого класика української літератури.

Вам кортить довідатись, як це мені вдалося? Тоді вам треба дочитати цю замітку до кінця.

Вірші в книзі згруповані в шість розділів.

Розділ «На цілий світ сказати мушу» містить гостро-публіцистичні вірші такі, як «Тремти, Московіє, тремти», «Ми братами ніколи не будемо», «Чи хочуть москалі війни», «Раби ідуть» і інші, в яких Олег Федорович аналізує природу російських імперських амбіцій, засуджує цинізм і расизм кремлівської політики, передрікає московитським окупантам неминучість розплати:

…Отож брехнею не циганьте –

Ганьба Москві на цілий світ!

Тебе, Росіє – окупанте,

Зловісний проковтне Аїд!

Ти не держава, ти примара,

Ти Цербер – двоголовий пес.

Бог є на світі й Божа кара

Чига на тебе із небес. (10)*

…………….

О, ви, ординці Чингісхана,

Прокляті Богом москалі,

А суд страшний таки настане –

Він з вас почнеться на землі!...(10)

Не випадково, перші сотні примірників книги поета відправлені на фронт і вже надихають на перемогу бійців у «війні на три букви» – АТО. Другий розділ книги «Чоловіче, кличе віче!», містить поетичні твори про рідний край, про трагічні і звитяжні події його історії, філософські, полемічні роздуми про сильні і слабкі сторони українського національного характеру, заклики до пробудження національної свідомості. Це вірші: «Чоловіче, кличе віче!», «Українцю», «Древній русич», «Сумний біль 33-го року», «Заклик!» та інші.

…Отож вставай, і дух твій гордий

Щоб не схиливсь ні перед ким!

І будь ти перший і хоробрий,

Щоб рідний дим не був гірким. (40)

В розділі «Ювілейне» представлено вірші-присвяти, в тому числі культовому журналу «Перець», якому Олег Чорногуз віддав більше двадцяти років життя: «З перцем», «На честь чергової смерті безсмертного журналу «Перець»» та інші вірші .

Помер журнал, помер веселий,

Що стільки літ людей смішив.

Сміялись всі в містах і селах,

Та чимсь панам не догодив.

А був пекучий він і знаний,

І що сказать – таки гіркий,

Що закрутило в ніздрях пану,

Заклало вухам всі дірки… (106)

Розділ «Шкатулка із секретом» містить дотепні вірші-лічилки, вірші-абетки та інші вірші для дітей. Не втримаюсь, наведу декілька рядків, в яких згадується мій казковий однофамілець:

…Гостей зібралося чимало:

Лисиці, зайчики стрибали,

У шубках прохані єноти,

Соми вусаті, бегемоти.

……………..

Із Задзеркальної країни

З’явилась гномиків родина.

На колісниці мчали вдвох

Кощій і цар із лісу – Ох... (124)

В розділі «Казкові фантазії» – три віршовані казки: «В країні див», «Стоголов», «Про козака Нетака». Їх можна читати і дітям, і дорослим, бо це казки-притчі, казки-антиутопії** з дуже вгадуваними персонажами недавньої нашої історії. Наведу тут тільки утопічно**-ідилічні рядки з казки «В країні див»:

… Вітчизну щиро всі любили,

Зі справедливістю дружили.

Земля була, немов з медів –

І солов’я лунав там спів.

Борщі і сало щедро їли,

Смачні вареники ліпили.

А на гілках садів ковбаси

Висіли мов би ті прикраси.

Вода текла, як та вишнівка,

І кожен шанував домівку.

І чутно скрізь веселий спів,

Так час минав щасливих днів… (141)

Що було далі – читати краще з бромом, як і всю нашу українську історію***.

Розділ «Осіння феєрія» – це справді підбірка феєрично-романтичної, ностальгійно-щемної лірики: «Невідісланий лист», «Ностальгія», «Елегія», «Зустріч з минулим», «Наодинці з журбою» та інші. Тут і пройняті сумним настроєм, і піднесені, і емоційно забарвлені, хвилююче-чутливі вірші. Всі вони так і просяться на музику. Тому деякі з них композитори поклали на музику, а в книжці представлено ноти: Олександра Білаша до вірша «Прощальний романс»****, Віталія Кирейка до вірша «Пахнуть липи». А до вірша «Золоті літа» є ноти мелодії, написаної мною – Віктором Ох-ом.

Дві строфи з нього:

…То було…немовби тільки вчора:

Перед нами в мріях цілий світ.

Хто кохає – той живе без горя

В шістдесят і в дев’яносто літ…

За вікном бентежить сива осінь,

І ясна всміхається печаль.

Я ж тебе люблю так щиро й досі,

Що мені і юності не жаль…(72)

Самому Олегу Федоровичу моє музичне бачення вірша сподобалось, тому він і включив ноти в свою збірку та ще й люб’язно надіслав мені один екземпляр книги. Ми з його сином (поетом, педагогом, співаком, бандуристом) Ярославом Чорногузом, навіть, плануємо створити, виконати і записати ще декілька пісень на вірші батька. І на завершення. Не буде перебільшенням сказати, що громадянські вірші Олега Чорногуза гуртують українську націю і розширюють коло українських патріотів, а лірика любові спонукає до осягнення ідеалів краси. Вся ж представлена збірка – то справжня поезія, яка наповнена аристократизмом духу.

І ще. Поет зламав уявлення, що вірші пишуть лише в підлітковому і юному віці. Якщо в грудях б’ється молоде серце, якщо в душі ви залишаєтесь романтиком і борцем, то ви будете творити поезію і в 80 років! Це справді довів нам своєю книжкою «Дорога до України» Олег Федорович Чорногуз, якому 15 квітня виповнюється 79 років. У вірші «Сповідь Дон Кіхота ХХІ-го століття» він говорить:

І буде знов перо, мов меч,

І сміх, мов грізна гільйотина,

Були ми вісники предтеч –

Жила б кохана Україна.

Тому сьогодні я ожив,

Щоб жити з усміхом віднині:

Живу, служу так, як служив

Народу й рідній Україні. (62)

Залишається лише побажати поету нових творчих здобутків.

---------------------

*– в дужках номер сторінки в збірці.

** – Утопія — літературний жанр, наближений до фантастики. Для нього характерне те, що автор має неабияку переконаність в бездоганності проголошеної ним ідеї про ідеальне суспільство. Антиутопія – вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль.

***– відомий український письменник та політичний діяч Володимир Винниченко писав, що українську історію без заспокійливого (брому) читати неможливо, але сам посприяв тому, щоб так було і надалі.

**** – пісню можна послухати в ЮТюбі: https://www.youtube.com/watch?v=qGY3uPJ8QdA