Олексію, я вражений! Дивився і непомітно для самого себе занурився в медитативний стан. Підібрано кадри, які створюють відчуття польоту в глибини безмежного космосу. А в самому кінці дуже класно, коли з останнім акордом музики замість непевної крапки спалахом проліт астероїда. Такий кліп можна показувати на сеансах в кімнатах емоційної розвантаження з психотерапевтичною метою.
Ми обертаємось навколо своїх мрій неначе м’ячики планет навколо Сонця. В закономірнім хаосі подій ще сподіваємось на захист Охоронця.
У кожнім космосі є істина своя, свої закономірності й порядки. Шлях розвитку, служіння, пізнання нас змушує розгадувать загадки.
Про те, що можна жить без ворожнечі в туманностях світобудов-оман, що простір – це не темінь порожнечі, що він пульсуючих енергій океан.
Галактики цвітуть як квіти в лузі. Лід і вогонь творять зірковий пил. Співмірність бачимо в космічнім виднокрузі всіх ідеалів, вчинків і світил.
Свічки сузірь палають невагомо. Вібрують кванти всі про щось своє. Чи є Космо-Душа нам невідомо. Але Космічний Розум точно є. ------------
P.S. Спочатку було слово. Олексій Тичко запропонував записати мелодію на тему космоса. Для неї він зробив кліп в жанрі відеомедитації. І вже цей фільм підштовхнув мене до написання вірша.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
