Йдемо ми садом разом з осінню

І падолист танцює вальс

Не на побачення  запрошує

А на прощання кличе нас

І ніби всі надії втрачено

І ніби сонячна межа

Та юність дівчина заплакана

Дощу сльозами промов ля

Не смій журитися все було так

Не марно прожито твої літа 

І разом стежкою ми йшли колись

Хай світлі спомини полинуть в вись

 А осінь все мережить барвами 

Дорогу золотом в стеля

І сум бринить над листопадами

І крок від ночі віддаля

І хоч усі надії втрачено

Хоч сяє сонячна межа

Та юність кличе на побачення

Словами тихо промов ля