"Дні байдужі, холодні, тільки ніч, тільки в ній я живу." - часто зустрічаю в твоїй поезії схожу думку. Сумно... Але ж поети-романтики минулого й писали про страждання і внутрішні переживання. Ти точно гість.
Не знаю Тамаро, чи дякувати тобі за такий діагноз, чи ні?Але він мабуть правильний.Інколи тісно у цьому сірому, холодному світі!А іншого нема!Дякую за коментар!
- Полечу і розтану в безодні, Розтворюсь в андромедній імлі...- Хай це буде колись... А сьогодні Залишайся на грішній землі. Я тобі наказати не смію Відмінити зірковий парад, Але все ж... Але все ж, Олексію, Навіть в мріях... Вертайся назад...
Ти турбуєш уяву, і душу. "Скіф"загадка, як зірка з небес, Сну нема, розгадати я мушу, Чий це образ?То згас то воскрес... Сайт "натхнення" в постійнім чеканні, двері навстіж - ти бажаний гість! Сядь у крісло в широкій вітальні, і віршуй...в твоїх римах є зміст!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
