Я невільник у тебе в полоні, Раб обставин і звичок лакей. Мучать думи глибокі, бездонні, Не приходить у спальню Морфей. Ти дай знак мені жестом чи словом, Натякни, біля ніг буде раб.... Полечу в блискавиці із громом, У морози, в густий снігопад. Помани під зірки новорічні, В дзвони Пасхи Великодніх днів. Ти скажи мені в грудні, у січні, Тільки знаю – не буде цих слів!
Відшумлять швидкоплинні сезони, В тайні, в мріях помре дивний стан. З відчуттями легенької втоми, Я закрию цю книгу-роман.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
