Там білий день у ніч піде
і запелюстяться дощі...
А ти усе питаєш де
в мені беруться ці вірші?.
Софія Кримовська
Вірші приходять мимоволі, Настирна рима, як потік. Тече там радість, крихти болю, Усе, що знає дивний світ. Потік емоцій, ніби лава, А потім вибух на папір. З куточка лівого управо, Про напівправду й наговір. Находить згадка, б’є по рані, Душа поета - безліч ран. І крики відчаю гортанні, Лягають у словесний стан. На серці біль, кохання муки, А, може, щастя бути вдвох. Усе так складно, не збагнути, звідкіль цей поклик, сила строф?
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
