Гострий сонця промінь бігає по стінах,
хоче доторкнутись шиї і руки.
Клята та щілина на моїх гардинах,
все таки розбудить…Спи кохана спи!
Ти така красива, ледь відкриті губи,
посмішка легенька, набік голова.
Із-під ковдри видно білі твої груди,
вигини овальні, контури стегна.
Мідна турка кави хай бурлить на кухні,
я залюбувався… Піною стече.
Сяду тихо в крісло не пом’явши сукні,
ковдрою я вкрию, руку і плече.
Хай розбудить кава у цей світлий ранок,
і відпустять чари, що взяли в полон.
Милувався довго ніби наостанок,
поки ти дивилась свій хороший сон.
16.10.09


Дзвінок у минуле

Той самий будинок, похилена вишня.
На клавішу тисну – дзвінок голосний.
Мелодія давня, незмінна, колишня,
під гавкіт собачий, охриплий, не злий.

Він лапу подав, мабуть, родич ще того…
Давно я не був, не живе скільки пес.
Почув босі ноги – і навстіж, розлого
відкрилися двері... Твій образ воскрес!

Ти ледь посміхнулась, самими очима.
Нерадісний погляд. Чи просто це гра?
Ще з того сторіччя, для мене незрима,
а ти без емоцій, скупа на слова.

Гірчить мені кава, коньячний весь запах,
не в радість, не в смак уже й Бахуса грам,
шпалери сучасні, портрети у рамках,
(І свій ненароком помітив я там)

В минулім сторіччі далекі дороги,
у пошуках істин під відблиск заграв.
А зараз коньяк. Із душі монологи...
Якби ж так раніше... Якби ж я все знав...
04.09.2009 р

Твоє ім’я

Дим тютюновий, пожовклі фіранки,

крутяться п’яні думки в голові.

Світять у вікна самотні світанки,

кава холодна й вино на столі.

В сірій кімнаті у світлі торшера ,

бачу недавній твій дивний портрет.

В рамці овальній богиня Венера,

фото де фоном бузковий букет.

Викрикну ім’я твоє мимоволі,

що відіб’ється луною від стін.

В відповідь тиша що ріже до болю,

по шкірі мурахи від цих перемін.

Я чудодійне шукатиму зілля,

відьми наварять гіркий еліксир,

щоб не кричати в ночі твоє ім’я

щоб панував в душі спокій і мир.
10/ 05/2008.

Нічний ангел

Всі дні пусті в ночі події,
душі і сну нічний каприз.
Були фантазії і мрії ,
і в нагороду дивний приз….
Ввійшла тихенько серед ночі,
вінець очікувань і мрій,
мій ангел світлий, карі очі,
живий,реальний, образ твій.

Бринять душі всі ніжні струни,
цей милий світлий силует…
Відчув її тонкі парфуми,
квіткових запахів букет.
Моя ти фея дум творіння,
ти серцю милий гість нічний ,
у шибки б’є сльоза осіння,
і кличе образ неземний.

Міст між минулим і сьогодні ,
реальність сіра й світлі сни,
дари Морфея і Господні,
життя дві різні сторони.
Хай біль і радість прийдуть знову
в моїх ілюзіях нічних,
з душі зніматимуть покрову,
всю черствість, сірість днів пустих.
20. 12.2007.

Далека і близька

Ти як планета невідома,
холодним світиш здалека,
а трішки часу вже й знайома
вся зрозуміла і близька.
Чудова посмішка розкішна,
а потім без причини сум ,
свята сьогодні, завтра грішна
ти джерело навислих дум.

Твої емоції бурхливі,
а потім знову мовчазна.
І по тернистій спільній ниві
терпимість якість головна.
І я покірний, я з тобою
не виражаючи протест,
захоплююсь твоєю грою,
прощаю... І несу свій хрест.
08.09.2007.

Фантазій безкарність

Тонкі простирадла, квіткові узори ,
розстелене ліжко чекає на нас.
На дні у бокалі вина темні грона .
Прикрили фіранки, щоб промінь погас.

Волосся в контрасті на світлому фоні ,
і вже неприступності знята чадра ,
до бархату шкіри торкнуться долоні ,
прелюдій кохання й безмежності гра.

Несе нас на хвилях кохання шаланда ,
розгойдує й крутить далеко наш штиль ,
ще й cмак як в суниці, що має помада,
по морі кохання добавить нам миль.

Без відліку часу, згубили реальність ,
затихли з довкілля всі інші шуми.
Злилися бажання й фантазій безкарність .
І в цій насолоді потонемо ми….