Натуралістично і... боляче...
Бо немає чим пишатися....

Дякую, мій знайомий їздив у справах до столиці, розповідав про свої проблеми і поділився враженнями...

Маю поважати столицю...Та не люблю великих і гамірних міст. Але ті, хто там живе, знаходять куточок для спокою своєї душі.

Безперечно, людина завжди (якщо цього хоче) знайде тихе містечко в парковій зоні, чи на окраїні столиці,  де і відпочине - тілом і душею.

У місті-мільйоннику відчуваєш себе пилинкою, яка летить від найменшого поруху інших, така непримітна й безвільна. Але саме перебуваючи у Києві усвідомила свою любов до рідного міста - маленького й затишного Ужгорода. Однак, культурною столицею Західної України прийнято вважати Львів... Замислилась, наскільки люблю Львів...

Я в 2012 році був два рази у Львові. На презентації у Івана Гентоша і проїздом, правда майже на добу затрималися.Блукали містом вечірнім. Закохався я у Львів і не тільки я...Віршів понаписували, відео наробили, на сайті є. У цьому році також, якщо все вдасться, то буду два рази...

Не в наші впрягли тебе, Києве, дроги,
І місце вказали - "отсєль і досєль",
Не раз витирали об тебе вже ноги
Бундючна Москва і і пихатий Брюсель...

Хай краще Брюссель, чим бундючна Росія!
На в'їздах  у села стоять ще хрести...
Мільйони убитих і знищена віра,
Уже там були, більш не хочемо ми.

Є таке, є, Олексію! Поділяю твій настрій, хоч усе життя в Києві прожив. Тут є острівки духовності, колись приїдеш у гості, відвідаємо їх. Може надихнуть на тепліші вірші. Це емоційна природня реакція на столицю після тиші Городища. Мене теж тягне подалі від Києва. Хоч у Львові і Франківську, Луцьку, Тернополі жив би із задоволенням. Наші українські міста гарні.)))

дякую,так, я розумію. Тим хто не родився в Києві тяжко адаптуватися, хоча звикають і живуть...

Розумію Вас,оскільки  теж не люблю  надовго затримуватись у великих містах.Стосовно мови теж буває боляче.Але і Львів і Київ  люблю по- своєму... Вірш чесний,відвертий,відчувається  щемний біль автора...

Дякую, може трішки фарби згустив, але такий останній час настрій.Ставити на сайті нічого не хочу, бо позитиву мало...

Головне- не злукавили душею!Відкиньте тільки песимізм-Ви ж наш лідер,на Вас великі надії...Так буде не завжди...А зараз посміхніться

Беру на озброєння, дякую!

Друзі, треба нам якось організуватися на "гастролі" в столицю! Бо там не тільки острівці - там є острови, материки  духовності, хто хоче - той знайде. Я Київ люблю.  Якщо там і є багато зайд або своїх перевертнів, то Київ у цьому не винен. Там така історія!.. У мене є добра приятелька-землячка, у якої я зупиняюся, коли буваю в Києві. Вона все життя мріяла там жити, десь у 30 років з дитиною переїхала до Києва, влаштувалася двірничкою, отримала кімнату. Паралельно працювала за своєїю вищою освітою. Отримала розкішну 2-кімн. квартиру: там не кухня, а "їдальня" , з розкладним диваном, який вільно стає... Все добре, і людина розцвіла. Але спочатку мерія видала ключі - без адреси (!!!), на показуху перед телекамерами. Довелося їй повоювати, пописати, щоб таки ключі не були пустими...

Безперечно, що людина сильна, амбітна і розумна себе в столиці знайде і це великий плюс мегаполісів, а в селі нічого не буде...

Ідею  про "гастролі" підтримую!

Світлана - наша людина!!!

а я і не сумнівався...

Як приємно це чути! Дякую за довір`я! Не підведу!

і я, і я

Таню, ми в тобі не сумніваємося Уже одну презентацію відбули у Львові, класно було.

чудово))))))))))))))))))))

...А мені тоді так було шкода, що Таня Мілевська рано пішла на свій поїзд... А ми так кострубато попрощалися, і не обнялися, бо нас же було багато, Таня, мабуть, подумала: з кого ж почати?.. Та й екскурсію переривати не стала. Таню, зустрінемося - то вже тебе без обіймів не відпустимо!