Знову падають зорі у воду,

Віддзеркалює став небеса.

Повна тиша у Божій господі,

Спить довкілля, не сплю тільки я.

У безмежнім, космічнім роздоллі

Думи бродять по небі сумні.

Бачу хрестиком вишиті зорі,

Зажурились на темному тлі.

Човник – місяць завис на орбіті,

Зустрічаємо вдвох зорепад.

Зорі падають в серпень у літо,

Їм не буде повернень назад.

Догорять і  бажання, і мрії,

Впала зірка, згасає життя.

І колись в дні журливі, осінні

Серед ночі впаде і моя.

2012