Щоночі  до ранку настирливо сниться

Мій братик орел і голубка сестра.

Крило до крила, бо я вільний, я птиця,

До моря гуртом, і до русла Дніпра.

У небі хай сонце, чи мружаться зорі,

Крилатому тісно на грішній землі.

Кружлятиму довго, небесної волі

Відчую нарешті принади усі.

Щасливий – бо птиця! Напружую крила -

У спеку, в морози, у краплі дощу.

Стихія небесна завжди мені мила,

Куйовдиться пір’я на вітрі, лечу…

Окови землі – і тяжіння й неволю

Порву на години в солодкому сні.

Крилатим Ікаром я буду, щоб знову,

На ранок відчути проблеми земні.

2012