Поезія і я.

Кохання до безтями,

Давно уже в стосунках

Межі перейшли.

В обнімку, тільки вдвох,

До райської поляни,

На поле страсті йдем -

Там світло і столи.

І я не без гріху,

Бував не раз у житі,

Цнотливістю і ти

Хвалитись не могла.

Ми голі, без стиду і

Душі не закриті,

У тиші шепіт губ і

Скрип мого пера.

Прелюдії і пристрасть,

Ми раби кохання,

Натхнення із небес для

Нас обох – святе.

Утомлені, згасає вже

Зоря остання.

Зачаття і пологи…

Вірш у люди йде.

2017