Ой, ці спогади сьогодні, як теплі краплини на душу! Патіфон у музеї - це було щось неймовірне! Взагалі, якісь домашні спогади про це місце. Затишні кімнати і кабінети, все ніби чекає на господарів, а сад і груші майже в зимову пору! Музей-господа! Та ще й Валерій Віталійович, його директор! Йому вітання!
Ви не повірите (а може, навпаки - підтримаєте?): я хочу сюди повернутися, хочу в цей чудовий сад, посидіти за столом, над яким висне виноград!.. Поспілкуватися з працівниками музею, побувати в гостях у цьому домі! Не задумуючись про політичну чи історичну складову. Просто прийти - тому, що це є музей. Дякую Валерію, Павліні, Олексію і всім "заморським" гостям!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
