Льоша, мені твій вислів "поет із архіву" впав до душі зразу, хоча асоціації виникли далеко не такі, які можуть подобатись, тим більше німфеточкам-дівам.Скоріше всього співчуття за "рими торішні" і "збірку незатерту", і "мрії на роки"...Хоча оптимістично звучить - "Натхнення на збірку, всі мрії туди"... Отже, є можливість архівному поету заримувать сьогодні...) Раджу епіграфом до вірша поставити якийсь рядочок з Ларисиного оповідання.
ОЛЕКСІЮ, А ВІРШ - КЛАСНИЙ! Є у ньому й іронія, і легке висміювання, і разом з тим - глибока симпатія - до тих, хто, може, й до старості дожив, а достойно так і не поцінований (або був колись поцінований, але, на жаль...). А душа ж то молода, а студенточка... отака! Гріховні бажання, невчасно, не в такт…
Мені тут кожне слово - на своєму місці. Зайвого нема! Відчутна криза (творча. вікова?..), і незатребуваність - теж відчутна - у тому, що збірка "незатерта до дир", а, отже, не дуже його часто й гукали - на виступи...
Автографи ставить у рими торішні, У збірку, шкода, не затерту до дір...
Солодка мить...солодка мить... Я мушу Вам сказати: Задля автографів таких Продовжуйте писати! І щоб автограф цінний був далеко не останнім... І щоб німфеточки услід світилися коханням! Ото ж з архіву - і гайда! А раптом клюне молода! Щиро , з повагою та усмішкою- Світлана
Шановні Таю, Ярославе, запрошую Вас і до себе: прочитайте, будь ласка, й моє оповідання "Автограф для соняшника", з якого все і почалося. Звісно, хочеться Ваших відгуків, а хороший відголосок уже є.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Привіт! Дякую! А я не про себе... 
і цьому може бути багато причин...))
