П`ятниця, 27.06.2025, 14:54
Натхнення - це стан одержимості істиною
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
Меню сайту
чат
ОПИТУВАННЯ
Результати | Архів опитувань
Всього відповідей:
ДРУЗІ САЙТУ

 
       Радикал фото
 
       СМАЙЛИКИ

          СЛОВНИК

 
 Поезія і проза
Головна » Статті » Черкаська обл » Олексій Тичко
підбірка пейзажної лірики Олексія Тичко
 Знову осінь
 

Осіння гіркота вдягає жовті ризи,

нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.

Чи осені хандра, чи це душі капризи,

що ностальгічний сум реальний, аж болить.

 
 
Задумливість алей, блукаю під дощами,

промок мій сірий плащ і змокло вже чоло.

Топчу я жовтий лист - лежить від під ногами,

ловлю себе на думці, що так уже було…

 
Я покладу листок весь мокрий, із дірками,

удома на камін як цінність, раритет.

Лежать сухі у ряд, для мене, ніби шрами,

від болю у сезон, що коле як багнет.
13.10.09.
 
 Осінні розмови під кленом
 

Мене питає пізня осінь привселюдно,

під шум падіння пожовтілого листа:

Чому шкребе так на душі, чому паскудно?

Журба нахлинула давуча і густа.

Стою задумливо, мовчу я біля клена,

понуро голови похилені в обох.

Клен розгубив свою красу, красу зелену,

а по моїх стежках росте старезний мох.

По них у юності я бігав безоглядно,

куди ж подівся цей протоптаний маршрут?

Відповідати на питання мені складно,

думки розбурхані і загнані у кут.
 

Із братом кленом ми щось, дійсно, розгубили,

він ще поверне свою зелень, я - вже ні!

Нема науки і нема такої сили,

щоб повернутися назад … В щасливі дні.

06.10.09

 
      Осінні замальовки
 

В багаттях літо  догорить багряним  цвітом,

у небо димом полетить, у сиву даль.

Сезон відкритий для прощання  з теплим літом,

хоча мені його тепла, чомусь, не жаль….

 

Клубами дим нехай вітри несуть по світу,

суха трава  весь час потріскує й горить.

А жар багаття, ніби реквієм по літу,

що нас покинуло так швидко, в одну мить.

 

Холодні ранки  і настирливі тумани,

сезонні зміни і очікування стан.

Осінні квіти засинають під тинами,

їх заколихують дощі й густий  туман.

 

На клумбах в’яне  і тускніє цвіт гербери,

торкнула осінь позолоченим  крилом.

В нічному небі мало відблисків Венери,

вона у літі і кохається з теплом.

 

Летять заплутані  канати-павутини,

це літо бабине, мінливість і каприз.

Художник жовтим розмальовує картини.

Останній штрих…Все листя падає униз.
14.09.2009р.
 

ОСІННІЙ БУНТАР

Пізня осінь, дерева всі голі

це похмурий сюжет для картин,

бачу лист непокірний до долі ,

із вітрами один на один.

 

Сильно крутять його на всі боки,

а він вперто на гілці завис,

роздувають вітри свої щоки,

щоб зірвати, щоб впав він  униз.

 

Тільки духу великі запаси,

ще тримають листочка в ці дні,

а всі інші осінні прикраси,

вже лежать на холодній землі.

Ще висиш, хоча сили вже  мало,

ти в цю осінь останній бунтар,

все воюєш відкривши забрало,

і тримаєш стихії удар.
18 . 12 . 05 .
 

 Літо — осінь.

Я опускаюсь на коліна,

 вдихаю запах трав сухих.

Вдихаю запах літа й сіна,

покинув безліч справ своїх.                                                                                                          

Легенький дотик, шарудіння,

і аромат бере в полон.

Асоціація осіння...                                                                                                              

Вже на поріг новий сезон.

 

Пройшла остання косовиця,

вже  скоро осінь,  листопад.

Нагряне  швидко жовтолиця,

затарабанить невпопад.

Дощами в скло, об листя жовте,

під колісниць небесних блиск,

з дерев спаде все листя  мокре,

холодним стане сонця диск.
15.06.2009р.
 
             Зорепад
 

У водах ставкових купаються зорі,

вже  ніч опустилась з небесних терен,

накрила собою всі сутінки голі

й нагріте довкілля у спеку за день.
 
Від денної спеки околиця п’яна,

розбудить її лиш нічний зорепад.

 Картини космічні малює уява,

закохані мріють під зоряний град.

 
Сузір’я покинув, щоб в дальній дорозі,          

горіти  до тла,  все ж летіти з небес.                                                                                          

І рух зупинити вони вже не в змозі

світити й згорати у цьому їх сенс.

По небу нічному в зірковому стилі

спускаються стрімко без гальм і вітрил,

і довгим хвостом розтягнутись на милі
                                                         
прорізать  стежинами весь небосхил.                                             


У блюдцях озер потонули вже  зорі,

світанок крилом зупинив темний крок.

Так близько це небо, немов на долоні,

а я як частинка з упалих зірок.

Занесений вітром з якогось світила,

 їх безліч висить у сузір’ях з планет.

Любуюсь я ними , притягує сила,

розмову ведемо вночі - тет а тет.
Категорія: Олексій Тичко | Додав: 45tom (11.01.2010)
Переглядів: 666 | Коментарі: 4
Всього коментарів: 4
1 Hope  
"Мене питає пізня осінь привселюдно,
під шум падіння пожовтілого листа:
Чому шкребе так на душі, чому паскудно?
Журба нахлинула давуча і густа..."

Коли вірші ідуть з душі, отак як тут,
то неможливо не помітить їх і не відчуть...


2 45tom  
Дякую!Класний коментар!Мені приємно....

3 Helen  
Осінь - пора золота, як і Ваші, Олексію, осінні пейзажі та замальовки... Дуже гарно і легко читати і відчувати......

4 45tom  
Дякую Оленко!Та осінь,(коли так добре писалося)була незвичайна...

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2025
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
реєстрація
останні коментарі
Гості із стародення
Привіт, напиши aleks45@ukr.net повну адресу "нової пошти" і номер телефону, і отримаєш.

Гості із стародення
Хотілося б отримати..

Орловець - історія і люди
Книги є! 200 грн примірник. Передзвоніть мені 0971225290

Орловець - історія і люди
Замовити книгу можна зараз?

добрий самарянин
Десь років 12 тому написаний. Не є біографічним, хотілося показати персонаж покаяння у такий спосіб. Дякую!

Вбий мене
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...

добрий самарянин
Цікавий твір,  нестандартний.

Вбий мене
Роками сайт стоїть без діла,  але друзі просили його не закривати повністю,  бо використовують як архів. Я інколи щось ставлю,  бачу перегляди є...

Вбий мене
Дякую Олексію! Сподіваюся заходитиму інколи. КАРАНТИН тож хочеться спілкування на поетичну тему. І тобі натхнення.

Вбий мене
Андрію, дякую! Уже й не очікував, що хтось сюди поставить вірш,  натхнення тобі!

статистика
  • Всего: 172
Новых:
  • За месяц: 0
  • За неделю: 0
  • Вчера: 0
  • Сегодня: 0
Среди них:
  • Пользователей: 23
  • Администраторов: 5
  • Модераторов: 90
  • Проверенных: 25
  • Парней: 66
  • Девушек: 99
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz