Затихає роман.
Повноводна ріка обміліла.
І потоками з гір не бурлить
По квітучій весні.
Замовчав телефон.
Не балакає слухавка сіра.
Під овальним портретом
У рамці на білій стіні.
Ці останні дзвінки,
Розпорошені речення в часі.
Від натягнутих слів
В німих паузах губиться все.
Знову чую гудки.
А були ще хвилини в запасі.
Чути слів аргумент.
Уявити знайоме лице.

За словами слова.
І здалося звучали нещиро.
Затуманений зміст .
Про високих матерій бар’єр.
Нерозбірливий текст.
Кожна буква в ряду стоїть криво.
Я римую пишу і читаю,
Допоки не стер.
Буде крик,буде відчай.
Що рветься із мене на волю.
Щось не так,не зумів
Чи злякався різких перемін.
Замовчав телефон.
Він не з’єднує більше з тобою.
Дивна тиша турбує.
Не розбудить дзвінок увесь дім.
15.12.09.