Щоночі настирливо сниться

Калини похилений куш,

Матусі хатина й криниця,

У цвіті і яблунь, і груш.

Нехай ностальгію незриму

І сум на чужій стороні.

Розвіють кущі біля тину,

Бузок, що цвіте по весні.

Шпориш і стежина до ставу,

Що знає тепло моїх ніг.

У співах птахи без угаву,

Я знаю, тут мій оберіг.

Молитись, немов на ікону,

Просити прощення у всіх:

У мами, у рідного дому,

Бо довго не був,  а це гріх.

05.06.2011р.