Нічого не постійніше, як зміни
У поглядах, в думках, несказаних словах.
І води по Дніпру біжать постійно,
А помічаєм зміни лиш на берегах.

Міняються смаки, думки і мода,
Приходить в душу літо, осінь і зима.
Буває в дім приходить непогода,
Здається краю край і виходу нема.

А ми вперед крокуєм переходом,
Де біла, чорна і безбарвна полоса.
Ступаємо, чи й глянем мимоходом,
Що хмара темна над тобою нависа…

Нічого не постійніше, як зміни
У поглядах, в думках, несказаних словах.
Роки і дні, чи місяці й години,
Що потім тільки повертаються у снах…

На один з твоїх віршів я вже давала комент першими двома рядками, які переросли у віршик, я про нього згадала, прочитавши твій

Тамаро, дякую!-
Нічого не постійніше, як зміни
У поглядах, в думках, несказаних словах.Так і є...

Браво обом - у плані Поезії... А спогади... Треба лишати собі тільки світле)))

Які є...ЛГ знає, що з часом тільки світлі і залишаться.Дякую!